Дипломатична активність з метою пошуків рішень, які могли б зупинити російське вторгнення в Україну, характеризується високим динамізмом. Після зустрічей президента США Трампа з російським диктатором Путіним на Алясці та президентом України Зеленським і європейськими партнерами у Вашингтоні, намітилися контури поточної конфігурації сил.
Якщо подивитися на підсумки контактів Трампа і Путіна на Алясці, то загальне враження від саміту таке, що Росія використовує його з метою пропаганди своєї сили на тлі дезорганізації блоку країн Заходу. Всупереч миролюбному настрою Трампа, усіляким широким дипломатичним жестам американської сторони Путін не виявив взаємності, і продовжує гнути силову лінію. Він висуває вкрай жорсткі і неприйнятні умови для припинення вогню. У підсумку ця умова випала з дорожньої карти до миру, і пошуки подальших мирних умов будуть протікати в умовах бойових дій. Проте Вашингтон готовий до такого варіанту – переговори в бойових умовах, поки всі сторони протистояння не прийдуть до прийнятних точок дотику для завершення війни.
Наразі за результатами зустрічі Трамп, як господар, виглядає непереконливо. Він сам визнає відсутність угоди, може це й на краще, адже апетити Путіна поки що дуже завищені. У той же час, ми бачимо факт тимчасової відмови США ввести вторинні санкції проти Кремля заради збереження переговорного коридору. Також відчувається розлад у відносинах американців і європейців, добре, що США все ж після Аляски організували переговори у Вашингтоні, відкинувши схему Мюнхен 2.0 щодо України.
Лінія на умиротворення російського агресора проглядає в діях Трампа. Він хоче знайти швидкий спосіб мінімізувати американську участь у протидії російській агресії, зваливши більшу частину витрат на Європу. Фактично закінчується ера Pax Americana в Європі, і силовий вакуум у регіоні доведеться заповнювати європейцям своїми ресурсами. А то ж Москва вже і Балтику розглядає “потенційним регіоном бойових дій”.
У підсумку, проведенням саміту у Вашингтоні за участю Трампа, Зеленського та європейських лідерів було зроблено спробу нормалізувати баланс. Україна публічно отримала обіцянку гарантій безпеки від США. Але конкретики поки що немає, яким же буде механізм таких гарантій. Також США не висловлюють тез щодо територіальних поступок Росії, особливо на тлі зниження темпів російського просування, яке зараз іде найповільнішими за літо темпами, незважаючи на перенапруження сил РФ.
Фактично зараз ідеться про надання Україні гарантій безпеки на кшталт 5 статті НАТО, у формі договору про безпеку, насамперед з європейськими країнами, які виступатимуть основними донорами безпеки. Озвучено ідею закупівлі американських озброєнь на 90 млрд дол. США, які підуть на створення оновленої системи ППО та посилення української авіації.
Чи буде в Україні контингент країн-членів НАТО – дуже важливе питання, яке дратує Москву, адже навіть якщо він не воюватиме, то прикриє тили для ЗСУ, гарантуючи обмеження зони ведення боїв.
Тематику територій перенесено на саміт Путін-Зеленський, який має відбутися протягом двох тижнів в очному форматі. Щодо місця зустрічі визначеності немає. Але це явно не Угорщина, Білорусь чи Туреччина. Поки що все виглядає так, що на добровільні поступки земель, политих кров’ю своїх захисників, Україна не піде. Адже Донбас і для Києва має нині сакральне значення.
Ось так знову: доленосні зустрічі поставили більше нових запитань, ніж дали відповідей…
Джерело: OBOZ.UA