Країна-окупант Росія в ході літньої наступальної кампанії в Україні намагається вирішити головну проблему: повне захоплення Донецької області в адміністративних кордонах. Втім, за два місяці після початку кампанії ворог усвідомив, що йому не вдалося виконати навіть першу частину завдання – захоплення Покровська і Костянтинівки. Другий етап передбачав формування плацдарму і подальший рух на Краматорськ і Слов’янськ.
В ситуації, що склалася, противник взяв паузу для перегрупування, зміни підходів та пошуку “ключика” до української оборони. Ця пауза може тривати близько двох тижнів. Далі ворог може знов активізуватися, щоб хоча й із запізненням, але досягти своєї мети на Донеччині.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив офіцер резерву ЗСУ, військовий експерт Андрій Крамаров.
– За даними південнокорейської розвідки, Росія може перекинути на територію України сили КНДР, щоб мати можливість вести наступальні дії одразу на кількох напрямках. За оцінками Інституту вивчення війни, це може призвести до певного “зламу” на фронті. Чи погоджуєтеся ви із такими оцінками? Чи можуть великі сили КНДР опинитися на нашій території?
– Цю інформацію було уточнено. Йдеться про додатковий контингент, який Північна Корея нібито готова відправити в Росію в кількості 6 тисяч осіб. Минулого року ми вже бачили 10 тисяч. Ефективність північнокорейських військових ми теж побачили.
Можливо, в якихось своїх стратегічних розрахунках росіяни не виключають такої можливості. Але їм потрібно залучення набагато більшої кількості північнокорейських солдатів, потрібен корпус хоча б в 30 тисяч або навіть в 40 тисяч. До того ж це армія, яка розмовляє іншою мовою. Тому все це дуже складно.
Як певний додатковий мобілізаційний потенціал, можливо, росіяни їх розглядають. В стратегічних планах також. Але для нас більшу загрозу несуть не північнокорейські солдати, а постачання до Росії північнокорейської техніки, яка дозволяє росіянам компенсувати свої проблеми з виробництвом.
– До речі, щодо техніки. Через удари Ізраїлю та США суттєво постраждав ще один союзник Росії – Іран. Чи вважаєте ви, що сьогодні вже можна ставити хрест на військовому співробітництві Ірану та Росії?
– Хрест ставити не можна, адже удари як Ізраїлю, так і США були спрямовані в основному на іранську інфраструктуру з виробництва ракет. Перш за все, оперативно-тактичних ракетних комплексів, які можуть бути потенційними носіями ядерних боєголовок, а також на інфраструктуру, що була елементом ядерної програми, збагачення урану тощо. Так, була інформація про те, що у перші дні Ізраїль завдавав ударів по основних центрах виробництва “Шахедів”, але вона не була підтверджена.
Отже, єдиний результат, який ми можемо побачити від цього в певній довгостроковій перспективі, – можливо, Росія зменшить виробництво БПЛА, тому що все одно використовує значну кількість компонентів з Ірану.
Щодо постачання інших типів боєприпасів, то, напевно, на даний момент для нас знімається загроза того, що у росіян може з’явитися ще й іранська балістична ракета, про яку часто говорили.
– Кандидат на посаду верховного головнокомандувача ЗС США в Європі генерал Алексус Гринкевич заявив, що Україна може перемогти у цій війні. Він зауважив, що українці завзято борються. Чи можна розглядати цю заяву як певний натяк на те, що Сполучені Штати можуть суттєво збільшити свою допомогу саме для того, щоб Україна перемогла, а не просто трималася на плаву?
– Відповідно до військової ієрархії, це один з ключових командувачів, який спочатку підпорядковується командувачу об’єднаних штабів, а потім безпосередньо президенту. Ця людина не ухвалює ключових рішень щодо надання допомоги Україні. Але він може оцінювати виклики для армії США в Європі, тим більше, що цей контингент буде зменшуватись вже фактично наступного місяця. Він може висловити свою позицію з приводу необхідності, ґрунтуючись на власному аналізі.
Необхідно також розуміти, що переважну кількість американських генералів, коли вони починали свій шлях як військові курсанти, готували ще за лекалами холодної війни і підготовки до протистояння з Радянським Союзом, а зараз вже з Росією. І вони готові. Але американський політикум, на жаль, не виказує ознак життя, які б нам дуже хотілося побачити.
На рівні чуток говорять про те, що на певних умовах американці будуть готові передати нам додаткові системи Patriot. Це єдине, про що йшлося. Але для нас зараз стоїть питання, як буде завершуватися видача пакетів допомоги від США, які були профінансовані раніше.
– Триває літній наступ російської окупаційної армії. Яку головну ціль в цьому наступі ставить перед собою ворог? Чи може він її реально досягти до кінця літа? Коли наступ скінчиться?
– Як і минулого року, він може закінчитися раніше кінця листопада – початку грудня. Все буде залежати від погодних умов. Людського потенціалу в Росії дійсно багато. Напевно, навіть більше, ніж вони можуть реалізувати. Так, є проблеми з технікою.
Основне завдання – як це росіяни показують своїми маневрами – повна окупація Донецької області. Це надасть можливість російському політичному керівництву сказати, що всі цілі “СВО” досягнуті, що вони “захистили” народ Донецька та Луганська, “зберегли” Крим і отримали на майбутнє новий стратегічний плацдарм для наступу чи війни з НАТО. Тобто це вони можуть “продати” внутрішній аудиторії. Але без окупації Донецької області с межах адміністративних кордонів їм цього не вдасться.
Щодо інших маневрів, нібито щось готується на півдні Херсонської і Запорізької областей, те саме стосується Сумщини і Харківщини, то основна задача цих кампаній – відтягувати наші ресурси і увагу, щоб покращити свої можливості в Донецькому регіоні.
Наскільки я розумію, в них стояла задача провести цю операцію в два етапи: захоплення Покровська і Костянтинівки, в цій зоні формування плацдарму і подальший рух на Краматорськ і Слов’янськ. На даний момент цілей першого етапу вони не досягли.
– Отже, можна сподіватися, що ворог не досягне своїх глобальних планів принаймні до кінця літа?
– Вони можуть не досягти своїх глобальних планів взагалі до кінця цього року. В них є глобальна лінія, яка певним чином є сталою, фіксується зниження кількості бойових зіткнень. Можливо, це пов’язано з тим, що росіяни побачили, що протягом двох місяців з початку проведення наступу вони не змогли виконати задач, які перед ними стояли, і перестали битися головою об стіну. Раніше за таких умов вони б ще два чи три місяці продовжували.
Але зараз вони намагаються змінити підхід, елементарно, вектори, за якими вони наступають. Якщо вони впираються і не можуть подолати нашу оборону, вони відходять, перегруповуються і далі повертаються з новим оперативно-тактичним чи стратегічним планом щодо того, як підібрати ключик до нашої оборони.
Тому можна сказати, що перша хвиля, що була пов’язана із активізацією бойових дій та збільшенням обстрілів по території України, абсолютно логічно завершилася. Думаю, за два тижні ми побачимо нову хвилю бойових зіткнень та інтенсифікації бойових дій на лінії зіткнення.
Джерело: OBOZ.UA