У Росії перебуває 35 тис. викрадених українських дітей – це найбільший такий злочин із часів Другої світової війни, коли схоже проводили нацисти щодо польських дітей. Їх часто виховують у військових таборах, щоб відправити воювати проти українців. Україна за час війни створила потужну збройову промисловість, і сподівається на західні інвестиції в цей сектор.
Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ минулого тижня.
“Вкрадених українських дітей практично неможливо повернути з Росії”, The Guardian, Велика Британія
За даними групи експертів США, 35 тис. українських дітей досі вважаються зниклими безвісти і утримуються в Росії або на окупованих територіях. Сім’ї стверджують, що вони змушені вдаватися до відчайдушних та ризикованих заходів, щоб спробувати врятувати їх.
Коли російські війська розпочали вторгнення, дітей викрадали з дитбудинків, з поля бою після смерті батьків чи під примусом з їхніх сімей.
Росія відхилила вимоги про повернення дітей, а один із чиновників звинуватив Україну у “влаштуванні вистави на тему загублених дітей” під час переговорів в Туреччині.
Одна мати розповіла про власний драматичний порятунок двох синів-підлітків, яких майже півроку утримували в таборі в Росії. Після того, як росіяни окупували рідне місто Наталії Херсон, сусід порадив їй відправити синів до дитячого табору в Анапі – приморського курортного міста в Росії.
“21-денна поїздка була безкоштовною, і вони незабаром мали повернутися в Херсон. Хлопці теж хотіли поїхати, але з мого боку було великою помилкою дозволити їм це”, – сказала вона.
У кінці 2022-го ЗСУ звільнили Херсон, але її діти перебували в таборі по інший бік фронту, і Росія не дозволяла їм повернутися додому.
“Керівництво табору відмовилося відпускати дітей без моєї фізичної присутності”, – каже вона.
За допомогою української організації, Наталія отримала паспорт та українські документи для своїх дітей. Потім сама перетнула кордон і поїхала до російської Анапи, пройшовши через численні прикордонні КПП, де їй доводилось пояснювати російським солдатам, чому вона перебуває в країні.
Вона їхала шість днів під час обстрілів, перш ніж возз’єдналася з дітьми у лютому 2023-го. “Ви навіть не можете уявити мої емоції, бо мої діти – це все, що в мене є”, – каже вона.
Росія проводить найбільше викрадення дітей з часів Другої світової війни, яке можна порівняти з германізацією польських дітей нацистами.
За даними української організації Bring Kids Back, наразі лише 1366 дітей було повернуто чи втекло назад в Україну. Існують побоювання, що багатьох із тих, кого забрали російські війська, відправили до військових таборів чи прийомних сімей, або навіть усиновили російські сім’ї.
Завдяки ретельному вивченню російських баз даних, офіційних документів, сімейних зв’язків і навіть супутникових знімків російських об’єктів, офіційних будівель та інших джерел, команда Єльського університету змогла встановити особи тисяч дітей.
Виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд, який розслідує викрадення, сказав: “Якщо дитину віддають до дитячого будинку, то повернути її практично неможливо. Вона буде втрачена”.
Свідчення недавно врятованих дітей показують, що вони проходили військову підготовку в таборах і були покарані за те, що розмовляли українською. “Ми мали співати російський гімн і малювати триколор”, – каже врятована дев’ятирічна дитина.
Депортація і викрадення українських дітей не щось нове. Схожі викрадення та депортації відбувалися з часу вторгнення Росії в Крим у 2014-му.
Активісти бояться, що багато дітей зникнуть у російській системі усиновлення, де недавно змінили закони, що дозволяють громадянам Росії усиновлювати і виховувати українських дітей.
Іноді трапляються випадки, коли один з батьків є на території України, а інший в окупації з дитиною. Якщо цей батько вмирає чи його заарештують, то дитина залишається сама і ризикує потрапити до дитбудинку. Якщо так стається, то повернути дитину практично неможливо. Саме тому дослідження викрадень – такі важливі, щоб задокументувати, що цих дітей було насильно депортовано. Забирати дитину з однієї етнічної чи національної групи та робити частиною іншої – це воєнний злочин.
МКС погоджується з цим і в березні 2023-го видав ордери на арешт Володимира Путіна та його уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової за “воєнний злочин” – незаконну депортацію українських дітей.
Повернення дітей – ключова вимога України в будь-яких мирних переговорах. Росія використовує дітей як розмінну монету на перемовинах.
Коли росіяни починали війну, то думали, що швидко переможуть, тому програму запровадили не для того, щоб забрати дітей і утримати їх, а для того, щоб русифікувати Україну. Але оскільки справи пішли не так, як їм хотілось, їм довелося перейти від фази приховування відповідальності до використання цих дітей як заручників для використання в переговорах.
“Українська збройова промисловість – це “Дикий Захід”, Foreign Policy, США
Україна готується до літнього наступу Росії, що суттєво скоротить її арсенали зброї. Відновлення цих запасів вимагає постійної зацікавленості західних спонсорів. Тому Київ відкриває для інвесторів свою збройову промисловість, яка обіцяє стати світовою “житницею” для летальної військової техніки.
Протягом понад трьох років союзники України по НАТО пожертвували $140 млрд військової допомоги, що допомогло стримувати Росію. Окрім систем ПРО, дронів і великої кількості артилерії, Україна розвинула власну вражаючу збройову промисловість. Велика увага приділяється виробництву ударних дронів – очікується, що у 2025-му вироблять 2,5 млн дронів.
З початку війни Україна створила збройову промисловість з виробничою потужністю понад $35 млрд. Однак, за даними українських чиновників, розміщено замовлень лише на близько $12 млрд. Це означає, що є величезна кількість надлишкових потужностей. Київ сподівається, що західні союзники скористаються цією можливістю інвестувати в українську збройову промисловість, і це зробить оборонний сектор Києва максимально привабливим для західних інвесторів.
“Звичайно, було б краще, якби це були прямі пожертви, але ми також повинні бути реалістами. Ми знаємо, що зробити нашу збройову промисловість якомога привабливішою – це найкращий спосіб зацікавити наших західних союзників і надсилати сюди гроші”, – каже голова Українського центру безпеки та співробітництва Сергій Кузан.
Україна досі є першою лінією оборони Заходу проти Кремля, фактично ведучи битву від імені НАТО, стримуючи просування російських військ далі на захід, у Європу. Київ виконав неймовірно вражаючу роботу, враховуючи попередні оцінки, що країна впаде за три дні, тому Захід зацікавлений у продовженні постачання зброї Києву.
Ще один аргумент – з України дешевше та швидше доставити зброю на передову, якщо вона виготовлена в цій країні. Виробляти зброю в Україні легше, бо за нинішнього воєнного стану країна не має бюрократичних, регуляторних чи логістичних перепон у виробництві та випробуванні зброї, які має більшість країн НАТО.
Якщо цього недостатньо, то Україна стала чимось на зразок “Дикого Заходу” у виробництві зброї. Саме ці слова використав один український урядовець минулого місяця, описуючи, як випробування зброї на реальному полі бою проти реального ворога швидше стимулює інновації, ніж лабораторії чи випробувальні полігони.
“Те, що на Заході може зайняти місяці, навіть роки розробки, випробувань та виробництва, тут займає тижні. Ми – найкращий випробувальний полігон у світі, бо помилки тут означають смерть. Можемо швидко сказати вам, як ваш продукт працює чи не працює на полі бою”, – сказав чиновник.
Західні збройові компанії, які бажають інвестувати в українську оборонну промисловість чи працювати з нею, матимуть конкурентні переваги у швидкозмінному, високотехнологічному світі сучасного проектування зброї. Вони також зможуть з абсолютною впевненістю сказати, що працює на полі бою, а що ні.
Коли війна закінчиться, ті, хто скористався перевагами України, виявлять, що мають зброю з реальним досвідом бойових дій.
“Менші європейські країни, які зазвичай мають менші збройні сили, неминуче одержимі ідеєю максимальної летальності за мінімальних витрат. Тож було б логічно використати цих людей, які знають, як створювати речі, які працюють”, – каже джерело в європейській оборонній промисловості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Китай підтримує РФ і яка прoблема України є “бoмбoю спoвільненoї дії”: світoві ЗМІ написали
Гроші – не завада. Європа готова витратити до $936 млрд на власне переозброєння. Виснажені запаси зброї потрібно поповнювати, і не так багато місць можуть конкурувати з Україною, коли справа доходить до виробництва відносно дешевої та смертельно ефективної зброї.
Ті, хто бере участь у спільних проєктах чи відкриває заводи в Україні, матимуть гарні можливості для отримання великих замовлень на вражаючі суми. Німецький збройовий гігант Rheinmetall вже зобов’язався відкрити заводи в Україні, а найбільша британська оборонна компанія BAE Systems – одна з багатьох, хто створив юридичну особу в Україні.
Розміщення стратегічних активів НАТО в Україні також пропонує перспективу забезпечення певного рівня безпеки без фактичного прийняття країни в Альянс.
“Якщо у вас є німецькі інженери чи британські менеджери, які працюють на українських заводах над спільними проєктами, ви створюєте досить вагомий стримуючий фактор для Росії, яка може розпочати атаки на ці райони. Чим більше можете поєднати українську оборонну промисловість з оборонною промисловістю НАТО і Європи, тим більше вони будуть залучені до прийняття рішень, і тим більшим стає стримуючий фактор”, – каже колишній директор НАТО з контролю над озброєннями Вільям Альберк.
Джерело: Gazeta.ua