Останнім часом на фронті можна спостерігати досить дивні дії ворога. На Сумщині зафіксовано суттєве зниження активності ворожих ДРГ, де ворог зосередився суто на тактиці терору за допомогою дронів, знищуючи усе, що може влучити з неба. Водночас у районі Часового Яру противник практично припинив атаки українських позицій. Чому це відбувається? Не виключено, що ворог перекидає сили на найбільш пріоритетний для себе напрямок – Покровський. Наразі угруповання російських окупаційних військ на цій ділянці становить близько 110 тисяч. Якщо посилити його ще на 10-20 тисяч, ворог може пришвидшити темпи наступу.
У місті Покровськ зафіксовано ворожі ДРГ. Їхнє завдання – дезорганізувати оборону міста й відвернути Сили оборони. Російські війська прагнуть взяти міста Покровськ і Мирноград у кільце й змусити українські підрозділи залишити позиції або здатися. Якщо так звану горловину можливого котла буде звужено до менш ніж 10 кілометрів, постане критична потреба у відведенні військ та евакуації техніки, щоб не повторювати сценарій Вугледара, де під час відходу Сили оборони зазнали значних втрат.
Щодо сценарію обміну територіями між Україною і країною-агресором Росією, то він абсолютно виключений, адже Конституція України не передбачає цього, а подібні дії становлять державну зраду. У разі, якщо таке станеться, це означатиме “моментальну кримінальну відповідальність” керівника країни та соціальний вибух, що перевершить за масштабами обидва Майдани.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– Чи могли б ви пояснити дивну ситуацію, яка склалася на деяких ділянках фронту? Активність ворожих ДРГ на Сумщині суттєво знизилася. Водночас поблизу Часового Яру ворог здійснив усього один штурм. Звісно, що ці населені пункти, як і всі решту вздовж лінії фронту, ворог продовжує обстрілювати. Як ви можете це пояснити? Чи припускаєте ви, що це недарма відбувається напередодні саміту Путіна і Трампа на Алясці, який заплановано на 15 серпня, щоб перекинути додаткові сили під Покровськ і суттєво змінити так ситуацію?
– Так, Покровськ є дуже важливим для росіян. Покровськ, Костянтинівка, Дніпропетровщина, куди вони масово намагаються рухатися. Я думаю, це є пріоритетом і, найімовірніше, скупчення сил буде саме там. Це одна причина.
Інша причина полягає у тому, що, можливо, є певні неузгодженості у позиціях російського верховного командування. Ймовірно, це провокує певну паузу в появі диверсійних груп на Сумщині. Там у ворога стоїть питання виживання, а не просування вперед. Саме виживання й утримання позиції. Тому про ДРГ там поки що не йдеться взагалі. Вони застосовують суто тактику терору дронами, знищують автозаправні станції, ємності, діжки з газом тощо. Все, що бачать, усе знищують. Тактика “випаленої землі”.
Щодо решти напрямків, то я припускаю, що, можливо, це певна технічна пауза або перекидання сил на Покровський напрямок, де найбільший пріоритет і де вони дійсно очікують на результати.
Щодо прив’язки до певних дат, то я більше ніж переконаний, що російське військове командування взагалі не зважає ні на 15 серпня, ні на 28 серпня, ні на 1 вересня. Буде політична вказівка, вони робитимуть. Вказівки немає – виконують попередньо дану команду – взяти населені пункти України.
– За попередніми оцінками, під Покровськом ворог зосередив угруповання чисельністю близько 110 тисяч. Чи вважаєте ви, що посилення цього угруповання ще, скажімо, на 50 тисяч може суттєво змінити ситуацію?
– Може. Звісно ж, може. Не 50 тисяч, а навіть 20 тисяч може змінити ситуацію, бо тиск на місто не припиняється. У центрі міста вже є російські ДРГ, вони з’являються по двоє, по троє. Наші військові повідомляють, що регулярно їх виявляють. Вони починають десь там накопичуватися, підпалювати у будинках, і так їх знаходять.
– Але все ж таки відомо, що міські бої – це досить складна історія. Який план може бути у ворога? Просто оточити цю ділянку, змусити наші Сили оборони вийти?
– Ще трохи про ДРГ. Їхнє завдання – дезорганізовувати оборону України, якщо ми кажемо про росіян. Вони з’являються у місті, десь стріляють у наших військових, десь вибивають, ми відволікаємося на пошуки ДРГ. А в цей час вони із флангів продовжують нас дотискати. В принципі, це одне одному не заважає.
Звісно, що в РФ стоїть завдання – не вв’язуватися у міські бої, як це було в Бахмуті, покласти там 20 тисяч людей. Ніхто не хоче цього, ніхто не має бажання, адже це довго та складно. А от узяти в кільце – це інша справа.
І тут, звісно, ціль номер один – взяти в кільце й або тут усіх вбити, або всіх захопити у полон. І перше, і друге росіянам підходить. На додачу захопити техніку й озброєння – це величезна перемога.
Варіант номер два, можливо, не такий прийнятний, але все одно для ворога дуже привабливий – Україна самостійно виходить із цієї локації, і росіяни максимально швидко, як на контурних картах, заштриховують певну територію і кажуть: “Все, ми це захопили”. А після цього отримують свої нагороди.
Я впевнений, що в них поставлено завдання: хто перший візьме Покровськ, хто перший зробить “флаговтик” у центрі міста, той може розраховувати на генеральські погони, на звання “героїв Росії” і значки, медалі, ордени, все, як належить.
– Отже, якщо Сили оборони залишають цю територію, ворог заходить у Покровськ, Мирноград і міста здаються без жодного спротиву?
– Якщо буде команда на відведення наших військ, то так. Згадайте місто Вугледар. Там стояли до останнього. І саме під час відходу наші військові зазнали найбільших втрат. Вони виходили, а росіяни стріляли з флангів, був перехресний вогонь. Багато чого було втрачено з екіпірування, з озброєння, бо виходили в останній момент.
Як на мене, якщо розмір “горловини” цього котла буде менший за 10 кілометрів, то питання про відхід стає максимально актуальним, на часі, і треба поступово вивозити обладнання, аби воно не дісталося ворогові. Бо навіщо його купляли, навіщо волонтери збирали на нього кошти, навіщо держава платила за це, щоб потім в останній момент усе це підірвати? Це нераціонально.
– Отже, якщо підсумувати, ви припускаєте, що за умов, якщо ворог посилить своє угруповання, наприклад, шляхом перекидання сил з інших напрямків фронту, він зможе мати на Покровському напрямку певний успіх?
– На жаль, так. Я дуже намагаюся бути об’єктивним, але якщо туди навіть трішечки докинуть людей, навіть 10-15 тисяч, цього буде достатньо для того, щоб посилити атаки. І ось ми бачимо, що вони вже й Родинське обходять. Тобто кожного дня просування все більше й більше. Якщо додаткові сили з’являться, то місто Покровськ впаде швидше, можливо, навіть до початку вересня.
– Останнє запитання – щодо ідеї обміну територіями. Як ви ставитеся до цього? І чи вважаєте, що це можливо навіть суто теоретично?
– Як на мене, це неможливо. Президент не може це виконати. Передусім у Конституції такої норми немає, мовляв, це забирайте, звідси ми виходимо, ось вам це, а ви нам натомість це віддавайте. Як мірятися? Аршинами? Дві спільні групи будуть ходити вимірювати ці території? Такого точно не буде. Це перше. А друге – це кримінальна відповідальність. Такі діяння – це державна зрада. Тому жодних обмінів не буде.
Якби у нас суто теоретично була територія, наприклад, у Курській області… Зараз я дивлюся на мапу, там у нас є 5 квадратних кілометрів – це ні про що. Й у Тьоткіному ще 11. Тобто разом 16 квадратних кілометрів. Якби в нас ця територія була, то теоретично так, можна було б обміняти. Але, звісно, росіяни на це б не пішли. Вони б сказали, ми не будемо мінятися своїми територіями.
Але обмін територіями, який виглядатиме так: ми виходимо, наприклад, із Донецької області, а ви виходите з Харківської, – я собі такого уявити не можу. Це моментальна кримінальна відповідальність і вибух усередині країни, набагато більший за масштабами, ніж перший і другий Майдани разом узяті.
Джерело: OBOZ.UA